Знаєш, мамо, так сумно без тебе,
Наша вишня вже так не цвіте,
Лиш журавка торка тихо неба,
Де у вічність стежина веде.
Чуєш, мамо, знов вітер шепоче,
Знов читає всі мої думки,
Поєднати молитви лиш хоче,
Би журавкою в вічність нести.
Бачиш, мамо, самотнє подвір'я,
На порозі застигло життя,
Стара груша... похилене гілля,
Тут зосталось лишень каяття.
Вже не так, як колись було, мамо,
Навіть весни не ті, що були,
Тільки пам'ять зосталася з нами
І журавка, і твої світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724472
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2017
автор: Леся Утриско