Стоїть великий, грізний крейсер
У Петрограді на Неві.
Цей символ – блуд і фарисейство
На нашій згорьоній землі.
Його намертво прикували
До прибережної стіни.
Завжди надійно вартували
У безкозирках братани.
Його й тепер оберігають
Від невідомої біди.
Туристи часто оглядають.
Він став знаменом соцдоби.
-А розкажи мені, татусю,-
Спитало в групі хлопчення.
-Чому тут корабель приткнувся,
Чому не відплива в моря?-
-Це, славний крейсер наш „Аврора”.-
Йому отець відповіда.
-Із вистрілу його сувора
Пішла поміж людей війна.
Ось перемогу взяли в руки
Пролетарі і бідаки
І сімдесят чотири роки
Живемо світу навпаки.-
-А зрозумів, його поставив
І, певно, хтось тут прикував,
Щоб він нікуди вже не плавав
І більш нікому не стріляв?-
1990
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724503
Рубрика: Дотепні, сучасні епіграми
дата надходження 20.03.2017
автор: Юрій Прозрівший