Присвячую всім, кому пощастило
відзначити своє золоте весілля
або на це надію мають.
Буває в нашім добрім світі,
Де долею Господь вершить,
Далеко вже за півстоліття
У шлюбі люди можуть жить.
Любов, повага та терпіння
Упродовж спільного життя,
Все бачити та чути вміння,
Відчуття ліктя й співчуття.
Про господарство дбати спільно,
У слові й справі разом буть,
Відповідально, зважено, стабільно,
Стелити свій сімейний путь.
Нащадків мать три покоління,
Сад викохать і власний дім,
Пустить в краю своїм коріння,
Зріднитися навіки з ним.
Про настрій і здоров’я дбати,
Забуть про зверхність й правоту
І мир та затишок у хаті
Найперше ставить на посту.
Хто розумніший, красивіший,
Глянув, зробив, сказав не те -
Без з’ясувань, Богу видніше,
Щоб втримати в сім’ї святе.
Душа у душу, очі в очі
У ранні ранки й світлі дні,
У вечори та темні ночі -
Спільність у яві й у ві сні.
Так і змогли вони з роками
Подружнє щастя зберегти
Лиш їм відомими стежками,
Що їм судилося пройти.
20.03. 2017р., Київ
*На фото: вшанування нащадками
(діти, внуки, правнуки) 50-річного
ювілею подружнього життя предків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724553
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.03.2017
автор: БГІ