А я – знаю, напевне... Колись
Попаду під «роздачу»...
Мої крила відчують ту вись,
Де я тих не пробачу,
Що вбивали нас! Буду згори
Лить дощем поміж бруду!
Та, від злості я не розірвусь!
Бо – звільнилися груди...
Ще, я знаю, що буде комусь,
Як усім нам – не треба!
От, за нього я – і помолюсь.
Ще... За тебе, й за себе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2017
автор: Андрій Бабич