Світ дзеркал
Кожен день, кожну ніч
відчуваю любий клич,
помічаю дивну річ,
в собі раптово.
Всі обличчя чужі
розчиняються в душі,
обернувшись на дощі
в часи ранкові.
Коли від сну прокинуся у світі,
що в дзеркалах зображує думки,
з якими я щасливим буду жити
на островах самотньої ріки.
Я створив світ дзеркал,
як до щастя свій портал,
як останній той причал
надії в світле.
Не самим стану знов,
відчуваючи любов
серед радості розмов,
як слово тепле.
Тоді прийде весна в моєму світі
і в дзеркалах побачимо думки,
з якими ми цвітемо, ніби квіти,
даруючи захоханим стежки.
Кожні ночі і дні,
не згасають вогні,
хоч години складні
даються тяжко.
Ми сплелися життям
як серця почуттям,
як дитя із дитям
в польоті пташки.
Народяться світи в одному світі,
де в дзеркалах зображені вони,
життєвим щастям кожному зустріти
свою любов планетою весни.
Віктор Цвіт 20.03.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2017
автор: Віктор Цвіт