Чомусь на серці горечі й печалі,
Хоч ніби й добре все, хотіла так давно...
І хочеться втекти кудись подалі,
Де будуть радощі, і музика, й вино...
Чомусь так хочеться полинуть в сині далі,
Хоч щастя й ніби є, незгоди десь поділися...
Так прагну жвавості, бо всі довкола мляві,
Втекти в той час, коли ми лиш зустрілися...
Чомусь не вистачає мені радості,
Хоч барвами все вбратися повинно скоро скрізь...
Та лину я думками в дивні спогади,
Не хочу так як є, а хочу як колись...
І ніби добре все, як нам колись хотілося,
Але усе ж не те, так хочеться мені
Втекти в той час, коли ми лиш зустрілися,
Коли для нас було все ніби в кольоровім сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2017
автор: Наталя Костенко