Ясмину пахощі сповили вечір,
Моргали зорі рясно крізь шпарки.
Густа пітьма, до масової втечі,
В’язала вправно темні килимки
Із вовни заблукалої овечки, —
Встеляла ними доли і стежки.
Тягнула з місяця тугі вервечки,
Натомість, клеїла йому хмарки.
Орнаменти плела золоторунні
До перших блисків сонячних вогнів...
Зайнявся обрій світлом у відлунні, —
Рожевим сяйвом небокрай розцвів. 16/01/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2017
автор: Lana P.