Брехло шоковане своїми статками,
а ще багатством, як і сам, бариг.
З такими, прости Господи, нотатками
звернувся до народу бувший „риг“.
Гарант добробуту свого барила
повірити не може в очевидне.
Він в дзеркало не бачить свого рила
чи помаранчеве змінив знов на блакитне?
Воно готове з людом здати Неньку,
давно привичне чорне білим звати.
Безперестанно набивати пельку
і торгувати, торгувати, торгувати…
Не прилаштуєш в „макінтош“ кишені,
і другий вік собі у Господа не купиш.
А поряд вже чатують пси скажені
й чекають, коли трон їм свій уступиш.
Вже не зарадять й вибори до строку,
довіра люду тане на очах.
З тим будеш мати ще одну мороку
і гострий хрін до самого плеча.
Суспільну думку нічого вивчати,
залишишся ти з ними наодинці.
Гадаю, що народу треба вже кінчати
з оскаженілим від політики звіринцем.
20.03.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117032008693
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2017
автор: Олександр Мачула