Жив собі колись в одному містечку Хлопчик. Якось мати відправила його на Пошту віднести листа. Крокуючи вулицями, Хлопчик помітив у вітрині Банку золоту монету – один грошик. Сонячне проміння вигравало на її гладенькій поверхні, відбиваючи навсібіч цілі зграї сонячних зайчиків. Нічого прекраснішого Хлопчик в житті своєму не бачив. Він зайшов у Банк, вклонився Банкірові та Поліцмейстеру, які тихенько про щось теревенили, та запитав ціну монети. З’ясувалося, що Золотий Грошик коштував цілого скарбу – Хлопчик навіть уявити собі не міг таку силу-силенну грошей!..
Фрагмент. Повний текст видалено автором за умовами видавничого договору
2014, 2016, редакція і переклад українською автора, 2017
*Світлину пан сам склепав з двох чужих
фон (https://c1.staticflickr.com/4/3777/13917700326_a2cfe0e5b0_b.jpg), хлопчик (https://s-media-cache-ak0.pinimg.com/236x/46/23/60/462360b8f3b3a2b70975996492dbf459.jpg)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2017
автор: Максим Тарасівський