***

я  -  посудина,  будь  рідиною.
не  заповнюй  собою
аж  до  країв  -  наші  сили  не  рівні.
ти  -  хвиля  в  шумний  час  прибою,
що  здіймається  зранку,  й  стихає  опівдні.

ти,  ганяючись  за  скаженими  ритмами,
просто  не  витримав.
справді,  комусь  ми  здаємось  незримими.
і  поки  час,  як  у  кіно,  біжить  титрами,
я,  доки  дихаю,  говоритиму  римами.  

будь  певен,  усі  ми  якось  обмежені.
часом  -  дещо  збентежені.
поглянь,  ти  тримаєш  найкраще  в  жменях  -
не  даєш,  але  завжди  хочеш  одержати.
думаєш,  цього  разу  не  здавить  в  легенях?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724738
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: Анастасія Оніщук