ВЕСНА

Ти  знаєш,  люба,  певне,  вже  весна  -  
Пелюстки  розкривають  первоцвіти…
А  мозок  точить  думка  навісна  –
Чому?  Чому?  Чому  мені  радіти?!

 Тікати  від  риторики  питань,
З  самим  собою  опускати  очі,
Сховати  простоту  своїх  бажань
У  відповідь  на  те  твоє:  «Що  хочеш?!»

Ти  знаєш,  люба,  справді  вже  весна
Тривожить  ніздрі,  запахом  лоскоче,  
Така  чекана,  та,  на  жаль  –  пісна,
Пісна  без  тебе,  мила.  А  ти  хочеш?

А  хочеш,  ми  ділитимем  на  двох
В  перервах  між  коханням  сигарету?
І  що  з  того,  що  десь  чортополох?
У  нас  з  тобою  інші  є  сюжети…

А  хочеш,  ми  ділитимем  завжди
І  сміх,  і  гріх,  і  децли  печалі?
А  хочеш,  скажу  –  Люба,  підожди,
Ми  ще  он  в  те  багаття  не  стрибали?

А  хочеш,  ми  розділимо  на  двох
Щось  трішки  більше,  чом  дрібнитись  ліжком?
Чи  замість  квітів  тільки  прілий  мох,
Тому  й  весна  не  тішить  анітрішки?

Ти  знаєш,  люба,  певне,  вже  весна  -  
Пелюстки  розкривають  первоцвіти…
А  в  мене  думка…  Вбога  та  пісна  –
Чому?  Чому,  кохана,  порадіти?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2017
автор: посполитий