Простіть мене, мамо. Я часом жорстока.
Що слово на думці - вже на язиці.
Як місяць, від вас віддаляюсь щороку.
Я знаю, не права, сльоза по щоці...
Простіть і за слово, й за діло дитину
Що вас не достойні, за думку лиху.
Колись я свою буду мати родину.
І буду по вашім рушати шляху.
Я буду як ви, помилки розуміти,
Навчуся прощати й любити без меж.
І в мене колись нелегкі будуть діти.
Не знаєш вогню - поки рук не спечеш.
Простіть мене мамо, ви - вранішнє сонце.
Світіть, не згасайте, даруйте тепло.
Хай доля й талан будуть вам охоронці.
У вас все добро світове проросло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724815
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2017
автор: Альвіна Єрух