— Ти чого? — спитав Їжак. Я ж іду собі отак.
Не чіпаю я нікого. Це ж для всіх оця дорога.
— Ха-ха-ха! Сказав... для всіх? Ну й смішний...
Ану побіг! Геть до лісу, щоб не видно.
І просить не варто слізно!
Та пригладь ще свого чуба! Ген дорога коло дуба
для таких, як ти, Їжаче. Не ходи більш тут, козаче!
Та дивись, не попадайся. Як зустріну — начувайся! —
на те Лиска Їжакові. Де ж її слова чудові?
Пам'ятає все Їжак, говорила з ним не так!
І красивим називала, і м'якеньким... Це ще мало.
—Дуже мудрий! — говорила, ще й варенички носила,
і ковбаску, й вінегрет. Був у них такий секрет.
Принесла ще якось чайник... Був Їжак тоді — начальник!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725039
Рубрика: Байка
дата надходження 22.03.2017
автор: Надія Башинська