Спалахнуло небо березневе.
Стрімко розродилася гроза.
Морок ночі плутався в деревах
Й неухильно до землі сповзав.
Ще не відійшовши від морозів,
Хриплим голосом озвався грім,
Промайнув відлунням стоголосим
І потонув в мареві нічнім.
А дерева, наче семистріли,
Стали в стрій у полум"ї заграв.
Небо ночі з вдаваним прицілом
Ллє дощем з невидимих застав.
Березневим запахом озону
Повногрудо дихає земля.
Величчю і радістю синхронно
Все єство по вінця наповня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2017
автор: Тамара Шкіндер