Ти її відпусти, не тримай, не твоя уже пташка,
Не приборкаєш біль, не відродиш усе що було.
Та любов збережи, хоч би як було боляче, важко,
Відложи в скрині пам’яті те, що так буйно цвіло.
Поклади в її серце шматочок тепла і надії,
Набери сповна світла у душу її молитов.
Замалюй, заліпи свої сумніви і недовіру…
Отака незбагненна буває, мій друже, любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2017
автор: Олеся Шевчук