Симуляція життя виснажує до повної втрати реальності
і нам важко побачити в собі перші симптоми знеособлення:
юнацькі мрії не турбують більше?-
кохання стає просто гарним словом? –
страх втратити звичне гальмує рух? -
знайте, світ починає вас загарбувати -
спочатку вводить знеболювальні ін’єкції
суспільної думки і соціальних стандартів,
повільно, як чуйна медсестра
(або боляче – при непокорі,
тоді ця ж медсестра – недобра)…
і так - повільно чи швидко
починається симуляція життя,
профанація Бога,
ампутація іншомислення,
кастрація істиних статевих проявів
водночас -
постійна демонстрація зайвого для здорового глузду матеріального добробуту,
періодична сублімація позитивних поривань в негативні дії …
та якщо ви – трошки божевільний
(або деякою мірою – поет)
у вас є шанс уникнути спотворення...
трошечки божевілля…
щоб не сприймати ігри світу всерйоз
бо це дійсно ігри… не більше…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2017
автор: Zinthenko Olena