Екстаз
(Сонет)
Дитячі пригадалися роки.
У хаті я і панночка Марія.
Вони із чоловіком –дончаки.
Він в армії за звільнення Росії.
Спілкуємось на пару залюбки.
Я демонструю їй усе, що вмію,
бо на роботах цілий день батьки.
Повернуться, як небо засиніє.
А зараз поки що обідній час.
Тож нагодився чоловік Марії.
Цілуються, присівши на матрац.
Я йду надвір, де сніг і вітер віє.
Повернуся ж, на лихо, на екстаз.
Малий. Не все ще толком розумію.
––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725394
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.03.2017
автор: Анатолій Загравенко