Вже почуття давним–давно
Перебродили, як вино.
Але ще хміль донині пестить груди.
Життя, мов кадри із кіно,
Потрохи дивиться в вікно,
А я дивлюсь у нього, мов дивлюсь в нікуди.
Приспів:
Ти пригадай, кохана, пригадай…
Як ми стрічали весни вдвох з тобою.
Терпли ціловані вуста – це була юність золота.
Від солов’я не мали ми спокою…
І ми злітали до зірок -
Це перший був життя урок,
Було тоді на двох нам років сорок…
Всього лиш сорок.
Тепер мені вже все одно,
Останнє випито вино.
Та смак його лишивсь на піднебінні.
Вже вечір дивиться в вікно,
Я знову в пляшці бачу дно
І чую плач в пташинім голосінні.
Приспів.
Хоч почуття давним–давно
Перебродили, як вино.
Але ще хміль донині пестить груди.
Життя, мов кадри із кіно,
Потрохи дивиться в вікно,
А я дивлюсь у нього, мов дивлюсь в нікуди.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2017
автор: Віталій Назарук