Прекрасні ясні, ясні зорі
Над Україною пливуть.
З собою в далі неозорі
Ледь, ледь мигаючи зовуть.
В темряві вітер протріпоче,
Зорю сколише золоту.
Тендітне серденько захоче,
Впіймати пісеньку оту
Що лине світом первоцвітом,
Струною срібною дзвенить.
Душа із зорями та з вітром,
Всю ніч тихенько гомонить.
Душі приємно, тепло й літно,
Немов душа на вівтарі.
А очі дивляться привітно,
Як стигнуть зорі угорі.
Душі здається що озветься,
До неї рідная земля.
Та тільки шелест вітру ллється
В зарожевілії края.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725735
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський