Цілуй мене, сонце, весняним цнотлвим цілунком,
В обійми свої, наче ковдрою, ти загорни.
Купай у промінні і серце розший візерунком,
А нитки зі свого проміння для мене зроби.
Купай мене, сонце, у веснах своїх буйноквітих,
Цілуй мене ніжно, даруй мені легкість свою.
Ти ще не спіши, ти ще встигнеш поглянути в літо,
Попести мене ще промінням весняним своїм.
Немов первоцвіт, моя сутність потоне в промінні,
А ти її щедро у ранках весняних скупай.
Не йди, не спіши у засмагле розпечене літо,
Весну принеси і розлий на усенький мій край.
© Тетяна Гриндула, 22 березня 2017 р. (23 год 41 хв.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725747
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2017
автор: Гриндула Тетяна