Заморгала нічка жовтими очима,
Все надію мала ,що кохання спинить.
Річеньку-розлучницю кидала під ноги,
Гадала злякає, не знайду дороги.
Та вербова кладка береги з"єднає,
Дівчина -загадка мене вже чекає.
З джерела розлуки нам не пити воду,
Підійму на руки, зацілую вроду.
Місяць із-за хмари, ніби те люстерце,
Зіроньки-стожари тобі моє серце.
Не гнівися нічко, подаруй кохання,
Будеш з нами вічно в берегах єднання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: Totoha