У тенденціях сьогодення правда понівечена,
Кривда ж кидає бісики, і цілує у губи.
І їй не важливо парубок ти або дівчина,
Користуйся нею, і вона скаже тобі що любить.
Я так і робив - брехав заради однієї мети,
Аби вона впивалась у мої, потріскані губи.
З часом ставало зле, але я не збирався йти,
Навпаки залишався так само різким та грубим.
Ми ніколи не били посуд, я розбивав серця,
І навіть більше того, я розбив власне життя.
Ми не кричали ніколи, я втратив віру в Отця,
І навіть більше того, я втратив віру в її вуста.
Жити з нею, наче в роки війни - не покладаючись ні на кого,
Бо єдиний хто не зможе піти - пішов за першої змоги.
Бачити як вибух розбиває шибки, і скло встромляється ногу,
Але й це не завадить гребти у напрямку перемоги.
Я потребую війни, весь світ потребує оновлення,
В мене лишилося три набої:
Розум,
Воля,
Мовлення.
#sb_poetry
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725833
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2017
автор: Станіслав Безмежний