Ріпка - красуня росла на городі,
Сонцю раділа та теплій погоді.
Якось в таку от погожую днину,
Дід потягнув її за чуприну.
Внутрішній голос невідомо чому
Їй підказав: опирайся йому,
З родичів тих до кого чіплявся
Більше ніхто на город не вертався.
Впертою змалку ріпка була
І та упертість з нею росла.
Вчепилась міцно, а дід все тягає,
Аж піт йому очі уже застилає.
Кличе вже бабу, старенька онучку,
Та тягне Мурку, Мишку та Жучку.
Смикнули разом і ріпці кінець,
От вже на вулиці чуб й корінець.
Впертість то сила, міць то громада
Як не тримайся у більшості влада...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725876
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 27.03.2017
автор: Ірин Ка