Ми постійно щось чекаємо в житті
То світанку, то заходу сонця,
Зустрічей приємних і сумних,
Веселкових зайців у віконце.
А життя іде собі, летить
У просторі часу і безмежжя.
А людина довго так стоїть
Посередині чужого роздоріжжя.
І чекає, може хто прийде
Та й підкаже де їй повернути
Щоб знайти самого там себе
І в дорозі раптом не заснути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: Наталія Білак