Вам ляк не ставить міти?
То розкажу вам, діти,
(Візьму ваш час у сіті!)
Про те, що є у світі
Такі чудні особи,
В яких носи, як скоби.
Це не актори сцени!
В них вуха, мов антени,
Наставлені на простір,
В якому нотки злості.
Десь сварка є у хаті?!
Особи ці окаті
В момент туди прибудуть,
Шкребти у вікна будуть.
Проворні! І потворні!
В них губи – труби чорні,
Кінцівки, як коцюби,
Криві, та гострі зуби.
А руки, наче ласти.
Їм аби щось украсти.
Чом пхаються до хати?
Щоби дітей лякати –
Всіх тих, що неслухняні,
Невдячні тату й мамі.
Що гне їх хижі спинки?
Слова хороші, вчинки,
Як дружні всі, привітні,
Ясні, мов ночі літні.
Слова «привіт», «будь ласка»
Їм, як із жахом казка.
Від «добре», «прошу» виють,
Втягають в тіло шиї.
Тримаються подалі
Від Олі, Злати, Галі,
Коли ті щось читають,
Малюють, витинають
Чи застеляють ліжко,
Годують пса чи кішку.
Як кубики складають,
Вірші, пісні вивчають,
Співають чи танцюють,
Машинку ремонтують,
Коли не кривлять губи,
Чистять у ванній зуби,
Вазони підливають
Чи рідних обіймають,
Тарілку миють, чашку
Годують черепашку.
Як скрізь порядок, спокій,
Не зроблять в дім і кроку.
Їм безлад до вподоби!
Такі вони особи!
Малят за те ще страшать,
Що суп не хочуть, кашу
Ті їсти із тарілки.
Вискакують, як білки,
Тоді зі своїх дупел,
Збираються докупи
Й летять на крик дитячий.
Малят їм любо лячить.
Та в тій не будуть хаті
Окаті ці й носаті,
Де мир, добро у слові,
Де всі живуть в любові,
Ви, звісно, будьте чемні,
Культурні і приємні.
Ростіть та розвивайтесь,
Та дуже не лякайтесь –
Особи ці цікаві
Живуть лише в уяві!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)