Хтось п’є вино, хтось людські сльози –
час вічне прядиво пряде,
а там, на тім крутім порозі,
до Храму дівчинка іде.
Така маленька, чиста й мила,
Що ніби херувим сама,
Та є у ній могуча сила,
Що її вгору підійма,
Ще нерозгадана, сокрита
В пророцтвах і святих письмах,
Та благість вже у ній розлита:
Іде вона – не віда страх.
Маленька дівчинка, Марія,
У Храмі буде тім зростать,
Щоби свої зміцнити сили
І матір’ю Ісуса стать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725932
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 27.03.2017
автор: Уляна Стринжа