По міліметру простір нелюбові
Я обійшла - пустеля кам’яна.
Довкола квітли котики вербові,
Весна п’янила ліпше од вина.
Хотілося, немов після задухи,
Вдихнути щебет, скинути тягар.
Сліпе чуття з глибин квилило глухо,
Згасаючи під сполохи Стожар.
А я сама, як уразливий равлик,
В спіраль згорталась, щоб долати біль.
Потроху крила, на вітрах ослаблі,
Оперення набралися від зір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2017
автор: Оксана Дністран