Весняне небо розлилось блакиттю,
Цвіте трава краплинами роси.
А у садах, що розпустились миттю,
Весь день дзвенять пташині голоси.
Весняне небо мов прозоре око
Всміхається і сонечком горить.
Злетіти б нам аж ген туди високо,
Й поговорить, про все поговорить.
Піти б в поля напоєні нектаром
Тих квітів що так буйно розцвіли.
Візьми собі, візьми мене задаром,
Візьми й до свого серденька тули.
Поки земля у травах зеленіє,
Поки в очах втонула неба синь.
Візьми мене, візьми хай серце мліє,
Візьми мене й ніколи не покинь.
Як я тебе, люби мене так само,
Ніколи я тобі не скажу ні.
Поклич мене немов зорю до храму,
Не погаси запалені вогні.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2017
автор: Мартинюк Надвірнянський