Я більше не читаю книжок,
Проте начитаних обираю жінок,
Не для розмови собі коліжанок,
А на ніч палких коханок.
Випиваючи декілька кав філіжанок,
Я йду шукати файних панянок,
Щоб розділити вина кілька склянок,
І станцювати гарячий танок.
Я роблю у танці всього лише крок,
Та тисну Вас до підлоги і стінок,
І цим викликаю тремтіння колінок,
Дивлюсь в обличчя багряне,
неначе барвінок.
Я піду, не чекаючи жодних оцінок.
Танцюймо, поки не прийде світанок,
Ліниво встаєм - я приготую сніданок,
Та виставлю вас до себе на ганок,
Це все-таки ранок.
І за спиною зачиню замок,
Прохаючи сюди забути стежок.
Не слухайте більше моїх казок.
Ви до ночі не чекайте від мене дзвінок,
Краще посидьте, порахуйте зірок,
Та більше про мене, не майте думок,
І можливо це викличе шок,
Та я вип'ю кави і піду шукати нових дівок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2017
автор: Makkilan