О подруго, ти знов перейшла
в автономний режим
наче…покрита темною
фарбою суму
міцна субмарина.
і унесла в глибини
здобуток кохання …і з ним
об’єдналась в самотність,
потікли твої днини…
хоч без світла ятрила
прадавня жага,
жоден прилад
не вийшов із ладу.
ти упевненість світлу
тримати змогла
і не тільки собі дала раду
жінко, - вперта, відважна,
схаменися на мить -
цілим арміям
в силі ти рівна,
та на тебе чекає
і інша блакить,
моя подруго, світла і дивна
ти - вітрильник бентежний -
рве крила від сили штормів,
а піна на хвилях
так ніжно шепоче…
ти бажаний берег знайдеш,
дістанешся нових світів -
послухай від чого
це серце велике тріпоче
не бійся своїх
хвилювань і думок -
позаду всі ті,
хто міг би назвати слабкою
а ти…
наближала життям своїм строк,
щоб відчути – як дійсно бути собою!
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726099
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.03.2017
автор: Zinthenko Olena