Питали люди де краса землі?
А я кричала, я їм повідала..
Ось під ногами людоньки мої!
Раніш і я її не помічала..
В ночах ласкавих і в барвистих днинах,
В блакиті неба, в золоті полів..
ЇЇ краса у посмішці дитини..
ЇЇ краса у тиші берегів.
У величі лісів її краса,
І у червоній вишитій сорочці.
Що мати вишивала, й небеса-
Просила долі синові чи дочці...
ЇЇ краса у пісні, у душі!
У кожному написаному слові..
У мальвах, чорнобривцях, спориші
Що застелили так багато крові..
Питали люди та не чули люди
Моїх думок не слухали вони
Красу не бачать так як має бути
Чужої все ж жадають сторони..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726140
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.03.2017
автор: Просто Лубенка..