Я усмішку ловлю у відкриті долоні,
Там прихована щирість, душі доброта.
І запальну іскру ув очах, на припоні,
Не тримаєш ти ласку, пропаща вже я.
Пропадаю у день, бо думками з тобою,
Мрії бархатні вечором човником тчу.
Нічку темну цю місяць скородить скобою,
Я ж молюся до Бога, а тілом тремчу.
Пропадаю з любові в час грізної смути
Та покірна тепло буду в серці нести.
Не боронь цього, Доле, попередь від скрути,
На життєвім шляху від незгод вбережи.
29.03.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2017
автор: Валентина Ланевич