Нагадала ворожка дочку. .

Нагадала  ворожка  дочку,
Я  й  повірила  і  недарма..
Бо  одного  катала  в  візочку,
А  другого  за  ручку  вела.
Так  хотілось  матусі  знову
Обійняти  увесь  білий  світ..
Дарувати  небо  любові
Своїй  донечці  тисячу  літ..
Й  вишиванку  пошити  в  пору
І  віночок  сплести  з  колосків
І  придане..  І  бантиків  море  
Уплітати  у  коси  тонкі..
І  чорнявих  як  ніч  оченяток
І  спідничок  яскравих,  рясних
Нагадала  ворожка-свято..
Бо  синочки  росли-сини!
Пролетіли  роки-лелеки,
І  незчулася  я  як  знов,
Поселилась  в  мені  маленька,
Та  очікувана  Любов!
І  дивлюсь  зараз  в  ті  оченята,
І  волоссячко  глажу  мов  шовк..
Мій  синочок  так  схожий  на  тата!
Я  кохаю  цей  світ  й  без  дочок!!!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2017
автор: Просто Лубенка..