Чи бачив ти, якою є весна,
Та, найраніша, у моєму краї?
Погода ще не тепла, та ясна,
Веселих горобців літають зграї.
Не спить і чорна у полях рілля –
Господаря чекає, щоб засіяв.
І свіжим подихом похвасталась земля,
Чекає, мов жона після весілля.
Ще не тривожать неба косяки
Птахів, що повертаються додому.
Припухли на деревах ледь бруньки,
Мов скинули зимову сіру втому.
Ще корчаться листочки трав в шпичках,
Та вже весні стежки намалювали,
Чи то ідилія у неї є така,
Щоби по зелені в вінку ішла-ступала.
Втопила річка рижі береги,
А з ними – й осоку, і очерет по пояс,
Та й ця весна теж додає снаги,
Й не залиша мене глухою чи сліпою.
21.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726270
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.03.2017
автор: Ганна Верес