Поети – люди-диваки.
Їх часто манить світ ілюзій.
Пірнають в нього залюбки.
Із ним воліють жить в союзі.
Закохуються раз у раз
У створений в уяві образ.
Толочать душу, мов матрац,
І труту п’ють, мов жертви кобри.
Їм мало, що весна на street,
Що в неба дихання ритмічне,
Що сі́м'я їх мережить світ,
Їм подавай щось надкосмічне!
Об'єднують материки
І розрізають океани.
Придатним роблять хліб глевкий.
На дрібки рвуть таємні плани.
Їх світло не підвладне тлі.
Їх тіло часто в бронзу лито.
Крізь душу сиплять біль землі,
Неначе борошно крізь сито.
Сім'я - насіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)