Не раз, не два дощенту я згорала,
Усе довкола випекла дотла,
Пила вино з отрутою зухвало,
Безсмертною, одвічною була.
То забуттям гоїлася, то льодом,
Злітала вгору і пірнала вниз,
Мені життя за те у нагороду
В багаття підкидало свіжий хмиз.
Я зупинялась, тільки ненадовго,
Скидала шкіру власну, як баласт,
А потім знов збиралася в дорогу,
Щоб спалахнути у наступний раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2017
автор: Оксана Дністран