Дорогами життєвими крутими
Ішли Ви твердо, чесно й нелукаво.
Зірок сягали мріями святими.
Услід не раз звучало – браво! браво!
Тумани розсували у долинах,
Із легкістю неслися віражами,
Всміхались на омріяних вершинах,
Увінчували тріумфи піснями.
Ви, як стіна, де затишно й надійно,
Ви – вісь, опора, стрижень у родині…
Та б’ється в грудях серце ностальгійно,
Душа шукає закутки глибинні.
Життєвий човен рух свій сповільняє.
Од сонця й бур вітрила посіріли.
Душа обачно двері прочиняє
Єдиній тій, яку ще не зустріли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726291
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.03.2017
автор: Галина Брич