Містерія життя перед очима.
Символіка? Ні, все це наяву,
Немов іскра з багаття, невловима,
Вже не поверне втоплену весну.
Летять думки, і падають у річку,
Вона байдужа, схоплює, несе,
І крутить, крутить давню кінострічку,
Те що було, назад не принесе!
Та він сидить і мріє , повернеться
Хочай на день, у той минулий світ,
Де сонце ссяє, серце в щасті б'ється,
Родинний круг! Він -батько, муж і дід!
Тріщить багаття, догаряє ватра,
Шумить вода, біжить у далечінь
І так сьогодні ,і так буде завтра,
Усе повторне, неповторний ВІН!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2017
автор: горлиця