Немає квітів голубих.
Червоних теж іще немає.
Хлоп’яті гілочку верби
Весна несміло простягає.
Суцвіть на ній не відшукать.
Сивенькі кульки замість листу
На сонці лагідно блищать,
Немов розсипане намисто.
Не встигла кращого весна,
Та хлопчик радий з тої ласки –
Він в цих клубочках упізнав
Зайчат з бабусиної казки.
У душу глянула краса.
Завмер із гілочкою в лузі…
Такого ж кольору коса
В його старенької бабусі.
Погладив котики м’які
І думку знов свою послухав:
І в неї гарні теж такі,
Такі ж ласкаві, теплі руки…
І ось замріяність зборов,
Біжить додому – ніг не чує.
Він гілочку й палку любов
Бабусі рідній подарує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726407
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2017
автор: Ніна Багата