Ми як колеги - буденна розмова,
Чи змовники - заговір хитрий плетем …
В нерівних боях з цим світом готова
Укласти союз із своїм тягарем
Плекала… чи народились свавільно -
ІЛЮЗІЇ в ядрах нейронів моїх
Колись збагнула – наскільки ж доцільно
Тримати прибічників дивних таких
Які вони різні – тихі й яскраві
Приручені, дикі, нові і старі,
Ніжні, натхненні, підступні, лукаві
Готові боротись, і ледве живі
То вони - друзі,а то хитрим оком
Шукають в свідомості тінь і шпари
Дехто пішов, згідно заданим строкам,
А хтось і тепер береже від кошмарів.
Моя охорона, і обладунки
В лихі безпросвітні безрадісні дні -
Знеболять втрати, прощання, стосунки,
Щоб броди знайти через ріки сумні .
Подякую не лише тим прозрінням,
Які привели на нові рубежі,
А також ІЛЮЗІЯМ - як умінням
Рівновагу знайти на крайній межі
Як я хочу в них не мати потреби,
Наче в грі "зіпсований телефон"
Щоб стало сил відпустити від себе
В вирішальний момент ...
і не здатись в їхній полон.
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726498
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.03.2017
автор: Zinthenko Olena