Оригінал
Ваш образ бачив я в короні,
Із цвітом ніжних пеларгоній,
Білявокосу, синьоооку
В часи непізнього бароко.
Ви йшли по парку ряснолистім
У сукні пишній золотистій.
А я в кольчузі – леґінь-лицар.
На мить всміхнулись наші лиця.
В той час відчув, що тільки з вами
Щасливим буду до нестями,
Нап'юсь жаги, щоб гріла душу,
Бо в іній давно пустеля-суша.
Отож вночі пішов до замку.
Було нам добре вдвох до ранку.
Стрічались ми таємно часто.
Чи сниться вам, кохана час той?
ПАРОДІЯ
Чи сниться вам, кохана, час той,
Коли купались ми у щасті?
Був лицар я, носив кольчугу,
А ви цвіли, мов квітка лугу.
Вас стрів у сукні золотистій
Уперше, очі ваші чисті
Мене в полон одразу взяли.
Прослідкував, де стопи клали
І..., лиш пішло за обрій сонце,
Пробрався в замок, у віконце
Постукав сміло. Ви читали.
Мене в ту пору не чекали?
Можливо... Та у дім впустили.
З тих пір ми разом щастя пили.
Аж поки якось в тихий вечір
Не дав булавою по плечах
Мені Ваш батько – князь Данило.
Втік я, плече ж ще довго нило...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726604
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 31.03.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)