Давно придуманий наркоз.
Навіщо по-живому?
Хоч компліментів кілька доз,
І замість крапки кому,
Намалювати укінці,
А раптом... Ця надія--
Синиця у моїй руці,
Про журавля й не мрію.
Від мене далі, далі ти,
Слова як пулі ранять,
Навколо згустки пустоти,
Та невблаганна пам'ять.
А ліки, кажуть, тільки час,
І треба потерпіти,
У мене ж сил малий запас,
Розлуку пережити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2017
автор: Надясемена