Я прохаю – не відводь очей,
Може це востаннє, може пізно.
Ной нас не бере на свій ковчег,
Каже, ми з тобою надто різні.
Я лестився до твоїх богів,
Не на вівтар, то хоча б на крилас,
Я молився, що було снаги,
Щоб почути сонячне – звершилось!
Я здіймаю знов дев’ятий вал,
Розбиваю хмари, мури, брами.
Навіть зорі – золотий астрал
У свати напрошуються самі!
Випручалась річка з берегів.
Поведи шовковою бровою!
Я спіймав твій погляд – о, боги!
Поспішаю домовлятись з Ноєм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726638
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2017
автор: stawitscky