[i]насправді час, це тільки плацебо,
а ліки... мусиш шукати сам.
кровотеча і серце, заслабло -
стала душа, зруйнованний храм...
майже весна - призводить до втоми
почався зезон, перших дощів.
від моїх слів в тебе, судоми
смуток стікає до, білих віршів...
приходжу як вітер нізвідки
і залишаюсь в цю кляту війну.
знаєш, ми з тобою - лиш свідки,
що заплатили подвійну ціну...
та знаєш ніщо не є вічне
і буває, що ти - тільки дарма
попри їхніх наступних свідчень
вип'єш лиш келих сухого вина.
завжди чатуєш тільки на вечір,
...божевільним, знов, видався день
ТИ - не врятуєш, від кровотечі,
а тільки призупинеш, лишень...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726650
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.03.2017
автор: Валерій Кець