В її очах лежить печаль
Та притаївся тихий смуток,
І десь бринить сльозою жаль,
Який мені не осягнути,
В піснях живе її душа,
Така непізнана і ніжна,
Що крає серце. А слова?..
Вони одні збудити вміють
Все-все… Незнані почуття
Із їх чарівністю і болем,
За не розтерзаний ще край,
Та пошматований довкола,
Усе це в ній і з нею є,
В лісах, степах її і ріках,
Немов нагадує завжди:
«Любіть, шануйте Україну!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726685
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.04.2017
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ