Готельна історія

         Готельна  історія  
(або  Чай  від  капітана)

Якось,  в  звичайному  готелі  для  гостей,
що  приїжджають  у  відрядження,  чи  в  справах,  
враз  поселили  зразу  четверо  людей,
в  одну  кімнату,  так  було  колись  в  державах.

Троє  знайомі,  а  четвертий  просто  так,  
бо  було  вільне  місце  у  кімнаті,
ті  троє  взяли  пляшку  на  свій  смак,
тож  сіли  випити,  та  ще  й  порозмовляти.

Спочатку,  звісно,  розмовляли  про  жінок,
такі  собі  звичайні  побрехеньки,
як  запросити  жінку  на  танок,
як  її  звабити,  про  їхні  витребеньки.

Потім  звичайно  про  життя-буття,
про  те,  що  маємо  погану  владу,
все,  що  не  зробить,  все  не  до  пуття,
знову  зібрали  на  якусь  дурну  нараду.

Тож  теревені  ці  без  краю  і  кінця,
і  той  четвертий  враз  до  них  промовив:
-  Лягайте  хлопці  спати,  й  до  слівця,
вже  небезпечні  всі  ваші  розмови.

Один  із  трьох,  йому  так  чемно  відповів:      
-  Не  бійся  друже!  Ну  хто  чує  цю  розмову?  
До  того  ж  у  країні  москалів,
майже  ніхто  не  розуміє  нашу  мову.

Отой  четвертий  йому  стиха  роз’яснив:
-  Шановний,  краще  б  ти  мене  послухав,
у  дивній  цій  країні  москалів,
готельні  стіни  мають  довгі  вуха.

Сказав  і  вийшов  із  кімнати  в  коридор,
до  чергової  –  Ви  пробачте,  докучаю.  
Маю  до  вас  маленький  розговор.
Будь  ласка,  принесіть  чотири  чаю.

Як  зможете,  хвилин  так  через  п’ять,
я  Вас  віддячу,  бо  вже  й  ніч  на  дворі.
Вам  дуже  дякую,  ми  будемо  чекать,
поруште  ваші  правила  суворі.

З  тим  повернувся  до  кімнати  й  проказав:
-  Дивіться  хлопці,  я  вас  пробачаю,
-  і  трохи  голосніше  вже,  додав:                          
-Товариш  капітан!  Будь  ласка  чаю!

Хлопці  у  вуса  посміхнулись,  що  й  казати,
 мабуть  за  домом  чоловік  скучає,
враз  двері  відчинились  до  кімнати,
на  таці  вносить  чергова  чотири  чая.

Хлопці  принишкли,  чай  той  посьорбали,
 і  ошелешені  враз  полягали  спати,
а  вранці  свої  речі  позбирали,
та  й  з  тим  поїхали  додому  і  до  хати.
 
А  чергова,  не  знала  що  й  казати,
тому  четвертому:  -  З’їжджаєте?  Так  рано?      
Ви  ж  жартівник  такий,  ще  треба  пошукати.
Ну  й  насмішили  вчора  капітана.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726775
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 01.04.2017
автор: Harry Nokkard