ти встав надто пізно,
йти до школи невчас і не в тему.
кажеш: мамо, будь ласка; вона:
ти ледащо, ти певне становиш
для суспільства велику проблему.
серед своїх однокласників ти невдаха, не біла ворона.
на уроці англійської вчителька забрала твого телефона;
батько застукав з цигаркою – це ще не повний триндець.
каже: ти, синку, дебіл, ти попався, а я молодець.
сам він висмалює 2 довбані пачки за день,
каже: дивись мені в вічі і витягни руки з кишень.
хоче, щоб ти був до нього в усьому подібний,
і не мав би при цьому жодних психічних відхилень,
ще й не брехав, але правда: життя – то не купа лайна,
я вже й забув: я щасливий був би, якби не війна.
кажете, конче здобути рівновагу та спокій в душі;
кажете, вчи свої срані уроки
та пиши босоногі вірші,
лиш надвір не виходь в драних джинсах
без презерватива в кишені.
просто. а без пістолета? без пістолета – треба:
бо, кажуть, озброєних, а також обізнаних,
як і рабів, не пускають до неба.
ти одночасно не вдома й не в школі –
де? ти в автобусі, майже на волі.
мама:
що там за галас, матері вашій трясця?
годі вже діти! тут з вами
неформатованими не матимеш
ні комфорту, ні миру, ні щастя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2017
автор: sondag