Обставились гієнами примати,
Щоби нас гоїв у узді тримати.
Подонків суч.х закували у броню,
А нас кладуть, як бидло у труну.
Голодих діток, босих на Донбасі,
Як оселедців в бочку у сільмазі.
Пощо для хали смуток і печалі,
Коли вони у другому порталі.
І плаче гірко, в журі небокрай,
Ж.ди під ним створили собі рай.
Псалми біблейські вкрили кураєм,
Готують дурням новий Віфлеєм.
Щоби вчергове телепнів розвести,
«Нового» гоям Йосипа привести.
Дві тищі років нас за носа водять,
Як дятликів тупих розводять.
Усе відводять від нещасних вроки,
На писок, як один, все ті ж Пророки.
Втомились ми з Єгипетських ночей,
Пора полуду скинути з очей.
По писку дати гостям з Тіамату,
Бач захотілось знову каганату.
За пе.си брати нечисть цю п.рхату,
Вниз по Дніпру відправити рогату.
Аби пороги гидь не осквернило,
Щоби аж в морі кості їх обмило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2017
автор: Дідо Миколай