Палку любов не відсторониш,
Ані табу не накладеш.
Із нею наче ти босоніж
На бите скло щоразу йдеш.
Таку любов не кожен здужа
В своєму серці прихистить.
Вона цвіте, мов дика ружа
І не зів'яне в жодну мить.
Палка любов долає мури
Міцні, словесно-кам'яні,
Що навіть стріляні амури
Не стануть з нею нарівні.
Не до снаги чуттєва брила
Найбоєздатнішим полкам,
Там, де любові кревна сила
Клекоче в серці, як вулкан.
Вона підносить силу духу
До найкосмічніших висот
І розтирає на макуху
Буденність звичок і гризот.
Палка любов розводить межі
І майнові, і вікові,
І жодни чином не залежить
Від думки в третій голові.
Тому вона і торжествує,
На всіх єдина і одна,
Бо є серця, де шал нуртує,
Що душу спалює до дна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2017
автор: Дощ