Вона була самотня у саду,
Довкола з цвіту піднялась пороша.
Весняний дощик заховав сльозу,
Думками шепотіла... Я не ваша...
Колись він дарував їй небеса,
Вона була весела та щаслива
На плечі падала її коса
І небуло у світі більше дива.
Їх зігрівали ніжні почуття,
В морози люті, холоди осінні.
Попереду було таке життя,
Та не судилося, покрив все іній...
В руках вона тримала папірець,
У нім слова сумні... Я більш не з вами...
Коханню нашому настав кінець,
В листі було все сказано словами...
Вона була самотня у саду,
Довкола з цвіту піднялась пороша.
Чи то на щастя, а чи набіду,
Заполонила все довкола тиша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)